МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” “ЄВАНГЕЛІЯ ВІД ЮДИ” ЯК ПАМ’ЯТКА ҐНОСТИЦИЗМУ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до другої частини модулю “Філософія” для студентів усіх спеціальностей та форм навчання Затверджено на засіданні кафедри філософії. Протокол № 13 від 17.05.2007 Львів-2007 “Євангелія від Юди” як пам’ятка ґностицизму: Методичні вказівки до другої частини модулю “Філософія” для студентів всіх спеціальностей та форм навчання/ Укл. І.В. Карівець – Львів: Видавництво національного університету “Львівська політехніка”, 2007 – 16 с. Укладач Карівець І.В., канд. філос. наук, доц. Відповідальний за випуск Мазур Л. І. , канд. філос. наук, доц. Рецензенти Тіменик З.І., канд. філос. наук, доц. Кіндій О.Ю., доктор богослов’я (Ph.D.) ВСТУП Сьогодні християнська церква визнає лише чотири Євангелії (Благі Вісті). Євангелія від Матвія, Марка, Луки та Івана були визнані канонічними і включені до складу Нового Завіту в 325 році на Нікейському соборі, скликаного за підтримки римського імператора Константина Великого. Тексти канонічних Євангелій описують життя, смерть і воскресіння Ісуса Христа і є одними із головних джерел християнського віровчення. Церква вважає, що авторами цих Євангелій були апостоли Ісуса Христа або їхні учні. Вчені вважають, що тексти Євангелій могли з’явитися не раніше 70-х років від Різдва Христового, а швидше всього, на межі І-ІІ століть. Дослідники зазначають, що невідомі автори використовували для їхнього написання так звані логії вчення Ісуса Христа на арамейській мові. Тому нічого дивного немає в тому, що знайдене “Євангелія від Юди” було написане значно пізніше від життя самого апостола. Ніхто не може стверджувати з достовірністю, що Юда сам написав текст. Таким чином, якщо ми хочемо дізнатися про те, що думали в перші століття про Ісуса Христа, ми повинні звернутися до Нового Завіту. Євангелії, які входять до складу Нового Завіту, дійшли до нас в декількох сотнях (!) списків – всі вони датуються не раніше ніж IV століттям. Найдавніший папірус датується ІІ століттям. Однак це не єдині тексти, якими користувалися перші християни. Процес відбору канонічних текстів, який базувався на критерії “богонатхненності”, насправді мав за мету припинити різнобій у тлумаченні життя, смерті та воскресіння Ісуса Христа, а також різнобій у розумінні тої Вісті, яку поширював Ісус Христос та його учні. Цей процес розпочався в кінці ІІ ст. і закінчився лише на початку VI ст. Канон – грецька слово, яке означає “міру”, “правило”, “норму”. Отже, це список, перелік, який визнається єдино правильним. Найстарший канон стосується останнього десятиліття ІІ ст. Цей канон отримав назву “Мураторія канон”, за іменем Людовіко Антоніо Мураторі, який знайшов його в 1740 році. Сьогодні цей канон знаходиться в Амвросієвській бібліотеці в Мілані. Першопочатково написаний грецькою мовою, дійшов до нас на латині. Поряд з новозавітними книгами в нього внесені інші, яких ми не знаємо, такі як “Пастир”, твори Герми, якого вважають братом римського єпископа Пія (140-155). Інші, навпаки, до нього не ввійшли. На початку IV ст. Євсеній Кесарійський ще не визнавав другого послання Петра, послань від Якова і Юди Тадея (не Іскаріотського), двох останніх листів Івана. Західна церква визнала канонічними Послання до Євреїв лише в 400 році; східна визнала Апокаліпсис лише в 500 році, в часи Юстиніана. Сам євангелист Лука згадує на початку своєї розповіді про багат...